Трушаков Віталій Олександрович, 21.02.1978 р. н., був призваний на військову службу під час мобілізації 05.03.2022 року Кременчуцьким РТЦК та СП Полтавської області, сержант, командир міномета 3-ї обслуги міномета мінометного взводу 3-ї роти оперативного призначення на бронітранспортерах 1-го батальйону оперативного призначення військової частини А – 3036. Загинув 17.03.2023 виконуючи бойове завдання по захисту України, її суверенності та територіальної цілісності, залишаючись вірним військовій присязі та українському народові, в результаті бойових дій в районі населеного пункту Кремінна, Луганської області. Проживав у м. Кременчук, мав сина.
Філіппов Віталій Сергійович, 18.12.1996 р.н., був призваний на військову службу 24.11.2016 року Кременчуцьким РТЦК та СП Полтавської області, молодший сержант, командир розвідувального відділення розвідувального взводу, розвідувальної роти військової частини А - 4712. Загинув 31.08.2023 під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України в районі населеного пункту Роботине, Пологівського району, Запорізької області. Мав статус «Учасник бойових дій».
Працював у «Державна служба гідрографії». Народився і проживав у м. Кременчук, одружений, дітей не мав.
Названа на честь Соборності України. Ідея соборності бере свій початок від об'єднання давньоруських земель навколо князівського престолу в Києві, а її філософське коріння сягає часів Візантії. Протягом віків її практичним втіленням займались українські гетьмани Богдан Хмельницький, Петро Дорошенко, Пилип Орлик та ін. У XVIII — на поч. XX ст., коли українські землі були поділені між сусідніми державами – Польщею, Росією, Румунією, Австро-Угорщиною, ця ідея знайшла своє відображення у працях найкращих вітчизняних мислителів, оскільки для боротьби за свої національні інтереси Україні була вкрай важливою територіальна єдність. Водночас ця назва у Кременчуці пов’язується з пам’яттю про Свято-Успенський собор (1803-1816 рр., арх. Джакомо Кваренгі), що знаходився на Соборній площі, з якої починалася ця вулиця.
Соломі́я Амвро́сіївна Крушельни́цька (1872 — 1952) — українська оперна співачка, педагог. За життя визнана найвидатнішою співачкою світу. У сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України. Протягом 1894–1923 років майже щороку виступала з концертами у містах Галичини. Дружила з
І. Франком, М. Павликом, Ольгою Кобилянською, М. Лисенком, Д. Січинським та багатьма іншими культурними діячами Галичини і Наддніпрянщини. Особливе місце у творчості Крушельницької займали концерти, присвячені пам'яті Шевченка та Франка. Соломія Крушельницька - велика донька свого народу, чиє життя можна прирівняти до пісні, яка ширилася світом у надскладний час глибоких суспільних потрясінь, чия відданість та самопосвята музі класичного співу увіковічнили її у сонмі найвидатніших голосів усіх часів та народів.
Станіслав Леонідович Душа (19.12.1983, м. Кременчук – 26.07. 2015, смт. Зайцеве Донецької обл.). старший лейтенант, командир 1 взводу 34-го мотопіхотного батальйону. Позивний «Ніжний». Закінчив гімназію № 5 ім. Т.Г. Шевченка, Севастопольський військово-морський інститут ім. Нахімова, проходив службу у Феодосії та Севастополі. Коли повернувся до Кременчука – зайнявся будівельним бізнесом. В АТО був мобілізований 04.05.2015 р. Службу проходив у 34 окремому мотопіхотному батальйоні 57-ї окремої мотопіхотної бригади, через короткий час став командиром взводу першої роти. Загинув увечері 26.07.2015 р. під м. Горлівка поблизу смт. Зайцеве: їх ГАЗ, на якому везли боєприпаси, потрапив на протитанкову міну. Станіслав Леонідович Душа похований 29 липня 2015 р. на Свіштовському кладовищі на алеї Героїв АТО. Нагороджений орденом Богдана Хмельницього ІІІ ступеня (посмертно), відзнакою «За вірність народу України» І ступеня (посмертно). 1 вересня 2015 р. біля головного входу гімназії № 5 відкрита меморіальна дошка колишнім випускникам О.Поросюку, В.Пугачову та С. Душі.
