Яків Самійлович Петрусь (27 листопада 1887 — ?) — підполковник Армії УНР. Народився у Кременчуці. В російській армії — штабс-ротмістр. Від лютого 1918 р. служив в Окремому Запорізькому загоні військ Центральної Ради. Після розгортання загону в дивізію служив у 2-му Запорізькому полку Окремої Запорізької дивізії Армії УНР, згодом — Армії Української Держави. З грудня 1918 р. — у 2-му (згодом — 20-му) Запорізькому ім. І. Мазепи полку Дієвої армії УНР. Навесні — восени 1919 р. командир 7-ї кінної сотні 7-ї Запорізької дивізії Дієвої армії УНР. Учасник Першого Зимового походу. У 1920–1921 рр. — командир окремої кінної сотні 1-ї Запорізької стрілецької дивізії Армії УНР. У 1920-х рр. жив на еміграції у Польщі.
Письменник Іван Багряний (справжнє ім’я Лозов’ягін Іван Павлович) народився 2 жовтня 1906 р. в м. Охтирці на Сумщині. Вірші почав писати ще у 2 класі, у школі був редактором шкільного журналу «Надія». З 1920 р. навчався у ремісничій профтехшколі, звідки перевівся в Краснопільську художньо-керамічну школу. У 1924 р. вступив до Охтирської філії організації «Плуг». У 1925 р. під псевдонімом І. Полярний надрукував свою першу книжку оповідань «Чорні силуети», тоді ж вийшов із комсомолу. В 1926 р. вступив до Київського художнього інституту, В цей час під псевдонімом І. Багряний друкував поезії й оповідання. 16 квітня 1932 р. заарештований за контрреволюційну і націоналістичну діяльність, рік перебував під слідством, засуджений до заслання на Далекий Схід. У 1938 року повторно арештований, про це написав у романі “Сад Гетсиманський”.
В 1940 році оселився в Охтирці, працював декоратором у місцевому театрі, редагував газету «Голос Охтирщини». Під час німецької окупації друкувався у місцевій пресі, потім переїхав на Галичину, де співпрацював з ОУН.
В 1944 рроці І.Багряний емігрував до Словаччини, а згодом до Німеччини, Публікує романи “Люба”, “Тигролови”.
У 1945 р. засновує газету «Українські вісті» та ОДУМ (Об’єднання демократичної української молоді). Іван Багряний був учасником Мистецького українського руху (МУР) та брав участь у створенні цієї організації.
У 1946 р. кількома мовами за кордоном надруковано його памфлет «Чому я не хочу вертати на «родіну»?». 1948 року Багряний заснував Українську революційно-демократичну партію (УРДП) і відтоді до самої смерті редагував газету «Українські вісті». Письменник був головою Виконавчого органу Української Національної Ради і заступником президента УНР.
Помер на 57-му році життя 25 серпня 1963 р. Похований у місті Новий Ульм.
З 2022 року вулиця Левітана називається "Вулиця Івана Багряного".
НАГНИБІДА ІВАН ЛУКИЧ
Народився 27 серпня 1896 року у Кременчуці. Закінчив 2-гу Харківську гімназію. В 1915 році закінчив 2-гу Московську школу прапорщиків. У складі 6-го стрілецького полку Іван Нагнибіда брав участь у Першій світовій війні. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан. З 1918 року - Іван Нагнибіда є командиром сотні 39-го пішого Харківського полку Армії Української Держави. 3 1920 року — штаб-старшина для доручень при начальнику постачання Армії Української Народної Республіки. З 1921 року призначений секретарем начальника Генерального штабу УНР, підполковник Армії Української Народної Республіки. Іван Нагнибіда нагороджений Хрестом Симона Петлюри та «Воєнним Хрестом» УНР. 3 1923 року Іван Нагнибіда мешкав в еміграції у Лодзі в Польщі, а з 1947 року — в еміграції у Сполучених Штатах Америки, де проживав до кінця життя. Помер 8 червня 1967 року.
Іван Піддубний (1871-1949рр.)– чемпіон чемпіонів. Легендарний український борець Іван Піддубний з Полтавщини за 40 років професійної кар'єри став шестиразовим чемпіоном світу і не програв жодного турніру. Народився 1871 року на Полтавщині у селі Красенівці. У 17 років поїхав на заробітки до Криму, працював вантажником у порту Феодосії. У 1897 до міста приїхав цирк, до трупи якого входили атлети та борці. Піддубний спробував свої сили у греко-римській боротьбі та переміг усіх суперників. Так почалася циркова кар'єра Івана Піддубного у боротьбі. Силач приєднується до севастопольського цирку Труцці і як борець-професіонал вперше перемагає на цирковому чемпіонаті. Наступні п'ять років Іван Піддубний гастролює з київським цирком. Він виступав не тільки із силовими цирковими програмами, але й на чемпіонатах із боротьби. У 1905-1909 рр. Іван Піддубний виграв шість чемпіонатів світу з боротьби. У 55 років виграв чемпіонат Америки 1926 року. Помер у 1949 році і був похований у Єйську, там є музей та парк, що має ім'я українського силача. У рідному селі Піддубного Красенівці відкрито музей і встановлено пам'ятник, а також проходять змагання імені Івана Піддубного.
Іва́н Митрофа́нович Прихо́дько (29 травня 1910 — 28 січня 1991) — український інженер, директор Крюківського вагонобудівного заводу, директор Кременчуцького автомобільного заводу, Герой Соціалістичної Праці (1971). Депутат Верховної Ради СРСР 4—5-го скликань. Почесний громадянин Кременчука (1981). З 1947 по 1960 рік директор Крюківського вагонобудівного заводу. З 1960 і по 1976 роки — директор Кременчуцького автомобільного заводу. Під керівництвом І.М. Приходька був задіяний найдовший у Радянському Союзі конвейєр, з якого у 1975 році зійшов 250-тисячний автомобіль. У вересні 1996 р. вулиця Карла Лібкнехта була перейменована і стала називатися «вулиця Івана Приходька». Всі витрати, пов'язані з перейменуванням, взяв на себе КВБЗ.
