Августин Іванович Волошин (17 березня 1874, с. Келечин, нині Міжгірський район, Закарпаття – 19 липня 1945, Москва, СРСР) - український релігійний, культурний, політичний діяч, греко-католицький священник Мукачівської єпархії, 1938 прем'єр-міністр автономного уряду Карпатської України, в 1939 став президентом цієї держави, Герой України (посмертно). З листопада 2022 року провулок Пугачова перейменовано в провулок - Августина Волошина.
Алла Олександрівна Горська (18 вересня 1929 року, Ялта - 28 листопада 1970 року, Васильків) - українська художниця, громадська діячка, одна із засновниць руху шістдесятництва, одна з перших представниць андеграунду, відома діячка правозахисного руху 1960-х років в Україні. З листопада 2022 року провулок Уляни Громової перейменовано на провулок Алли Горської.
Ізюмов Андрій Якович (1855 - ?) - кременчуцький купець першої гільдії, відомий благодійник, гласний Міської думи з 1883 по 1917 рр., останній міський голова дореволюційного Кременчука. Обирався на цей пост декілька разів протягом 1894-1917 рр. За час його служби споруджені депо для машин і вагонів електричного трамваю, побудовані Народна аудиторія і Олексіївське комерційне училище, де Ізюмов за власні кошти започаткував стипендії для кращих учнів. Вивів знамениту породу голубів, яких назвали «ізюмовські» (нині "крюківські панські"). 23 серпня 2019 року у Кременчуці був відкритий сквер імені Андрія Ізюмова. Розташований він на вулиці Академіка Маслова. Примітною особливістю скверу є фонтан з парою голубів.
Василь Барка - український письменник та перекладач, народився 16 липня 1908 року в с. Солониці, яке нині входить до складу Лубенського району Полтавської області. У поезії Василя Барки часто знаходимо біблійні мотиви, які у високомистецькій формі віддзеркалюють події з історії українського народу, зокрема його трагедію під час Великого голоду. Основні прикмети його характеру — це незвичайна доброта і скромність, гуманність і побожність, толерантність і пошанування думки іншої людини, беззастережне визнання вчення Біблії. З листопада 2022 року провулок Плеханова перейменовано на провулок Василя Барки.
Васи́ль Семе́нович Стефа́ник (1871 — 1936) — український письменник, майстер експресіоністичної новели, громадський діяч, політик. З 1908 й до розвалу Австро-Угорщини (1918) — депутат австрійського парламенту від радикальної партії. Уся його громадсько-культурна діяльність була спрямована на піднесення самосвідомості народу західноукраїнських земель, відчуття кровної спорідненості з усім українським народом. Очолював урядову делегацію (65 осіб) ЗУНР, яка приїжджала у січні 1919 року до Києва у зв'язку з проголошенням Акту Злуки обох частин України в єдину соборну державу. Під час приїзду встановив зв'язки з діячами науки й культури, які посприяли виданню його творів: з 1919 року книжки Стефаника видаються в Харкові та Києві. Творча спадщина В. Стефаника має велике пізнавальне, ідейно-естетичне й історико-літературне значення. Він був новатором у літературі, творцем і неперевершеним майстром дуже стислої, драматичної за змістом і глибоко ліричної за звучанням соціально-психологічної новели. Для нього головними були не побутові й не політичні, а універсальні аспекти людського життя.
