Іва́н Мики́тович Кожеду́б (1920 — 1991) — радянський військовий діяч українського походження, льотчик-винищувач, найрезультативніший ас авіації Антигітлерівської коаліції за весь час Другої світової війни. Пройшов шлях від сержанта до Маршала авіації. Тричі Герой Радянського Союзу (єдиний українець із трьома золотими зірками Героя). Депутат Верховної Ради СРСР 2—5-го скликань. Народний депутат СРСР (1989—1991). У складі військ Степового фронту визволяв Кременчук. До кінця війни гвардії майор Кожедуб здійснив 330 бойових вильотів, у 120 повітряних боях збив 64 літаки противника. Іван Кожедуб ніколи не був збитий. Хоча доводилося сідати в палаючому літаку, або аеродром був укритий свіжими вирвами; тим не менш, йому завжди вдавалося посадити свій літак, незважаючи на завдані пошкодження. Після закінчення Другої світової війни продовжив службу у Військово-Повітряних Силах.
Іван Підкова (Іван Серпяга, Карапет Серпега, Іван Вода (Воде), Іоан Вірменин; 1533, Брацлавщина або Молдовське князівство — 16 червня 1578, Львів) — козацький кошовий отаман. З листопада 2022 року провулок Тургенєва перейменовано в провулок Івана Підкови. Мав рідкісну фізичну силу і надзвичайний зріст - 2 м 29 см, запросто ламав руками підкови, за що його й прозвали «Підковою», і навіть монети. Крім того, мав славу людини з надприродними здібностями і входив до переліку найбільш відомих характерників, таких як "урус шайтан" Іван Сірко, Максим Кривоніс, Очолювані ним козацькі загони завдали багато поразок татарам. Під час відступу на Січ Підкова обманом був схоплений польськими вояками. Івану Підкові відтяли голову на площі Ринок у Львові 16 червня 1578 року за рішенням короля Стефана Баторія. Ім'я козацького ватажка стало легендарним в Україні, розглядалося як символ мужності й відваги. З 2022 року провулок Тургенєва має назву «провулок Івана Підкови» (Рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області VIII скликання 18 листопада 2022 року).
Іва́н Митрофа́нович Прихо́дько (29 травня 1910 — 28 січня 1991) — український інженер, директор Крюківського вагонобудівного заводу, директор Кременчуцького автомобільного заводу, Герой Соціалістичної Праці (1971). Депутат Верховної Ради СРСР 4—5-го скликань. Почесний громадянин Кременчука (1981) Навчався в Артемівському технікумі, Ленінградському політехнічному інституті, інженер-електрик на Ленінградському танковому заводі. На початку війни керував будівництвом захисних укріплень. Головний енергетик, головний механік, начальником управління капітального будівництва на танковому заводі. З 1947 по 1960 рік директор Крюківського вагонобудівного заводу. За роки керівництва Приходька завод став значно потужнішим. Завод одним із перших перейшов від вагонів з дерев’яною обшивкою на великовагові цільнометалеві, які були відзначені золотою медаллю Міжнародної виставки у Брюсселі. Розробки крюківських конструкторів дозволили вдосконалити універсальні піввагони. Були розроблені та виготовлені хоппери для транспортування марганцевої руди і торфу. Тоді ж підприємство почало виробляти інженерну техніку для військових потреб. І.М.Приходько переймався не лише про проблемами виробництва, а й харчуванням, забезпеченням працівників промисловими та харчовими товарами. З 1960 і по 1976 роки Іван Приходько — директор Кременчуцького автомобільного заводу. Під керівництвом І.М. Приходька був задіяний найдовший у Радянському Союзі конвейєр, з якого у 1975 році зійшов 250-тисячний автомобіль. Спеціалісти КрАЗу неодноразово ставали лауреатами ВДНГ. Поза увагою директора не залишалося і соціальне життя колективу: з'явився цілий мікрорайон багатоповерхових житлових будинків, зведені школи №№ 5, 25, 27, 7 дитячих комбінатів, літній оздоровчий табір, база відпочинку.
У вересні 1996 р. вулиця Карла Лібкнехта була перейменована і стала називатися «вулиця Івана Приходька». Провулок перейменований за аналогією.
Сергій Олександрович Мехеда (22 вересня 1981-16 червня 2022) — капітан, штурман ланки, льотчик вертолітної ланки 18 ОБрАА Збройних Сил України. Випускник Кременчуцького льотного коледжу. Кременчужанин. Учасник АТО/ООС - 14 травня 2015 року пішов на військову службу по частковій мобілізації. У складі 18 окремої бригади армійської авіації імені Ігоря Сікорського неодноразово виконував бойові вильоти в гарячі райони, куди під обстрілами доставляв боєприпаси та на зворотному шляху евакуйовував поранених до медзакладів. Загинув біля с. Адамівка Донецької області при виконанні бойового завдання, в результаті обстрілу та падіння вертольота Мі-8МТ. .Залишилися дружина, троє дітей та мати. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня у березні 2022 та орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня (посмертно). Похований на Алеї Героїв Свіштовського кладовища у Кременчуці. З 2022 року провулок Дорожній називається "провулок Капітана Мехеди" (Рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області VIII скликання 18 листопада 2022 року).
Кузьма́ Микола́йович Дерев'я́нко (1904 — 1954) — військовий діяч, Герой України (2007, посмертно), генерал-лейтенант. 2 вересня 1945 року приймав капітуляцію Японської імперії. Служив командиром взводу, роти, начальником штабу полку, помічником начальника відділу Українського військового округу. Учасник Радянсько-фінської війни 1939–1940, начальник штабу окремої особливої бригади. Від 1941 року — начальник розвідувального відділу Північно-Західного фронту. Особисто очолював розвідку й бойові операції в тилу німців. Від травня 1942 — начальник штабу 53-ї армії. У складі Степового фронту брав участь у Курській битві й визволенні Харкова. Потім начальник штабу 4-ї гвардійської армії Другого Українського фронту та Третього Українського фронту. Керував бойовими діями під час Корсунь-Шевченківської, Яссько-Кишинівської, Будапештської та Віденської наступальних операцій. У червні 1945 р. переведений на Далекий Схід на посаду начальника штабу 35-ї армії. 2 вересня 1945 року генерал-лейтенант Кузьма Дерев'янко на борту американського лінкора «Міссурі» в Токійській затоці прийняв від імені СРСР Акт капітуляції Японії. Відомим на увесь світ його зробив підпис, яким було поставлено останню крапку в Другій світовій війні.
