«Небе́сна Со́тня» — прийнята в Україні збірна назва загиблих протестувальників, які мали безпосередній стосунок до ідеї та акції Євромайдану (Революції гідності) у грудні 2013 — лютому 2014 року. 21 лютого 2014 року офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Цього дня на Майдані Незалежності в Києві відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких у жалобних промовах назвали «Небесною сотнею». Уперше Небесною сотнею полеглих учасників акцій протесту назвала поетеса Тетяна Домашенко у вірші «Небесна сотня воїнів Майдану», який вона написала 21 лютого 2014 року. Серед загиблих учасників "Небесної сотні" - кременчужанин Ігор Сердюк, Герой України (2014, посмертно). 26 червня 2014 Президентом України було ініційовано заснування нової державної нагороди — Орден Героїв Небесної Сотні. Орден був затверджений Верховною Радою України 1 липня 2014.
Бори́с Олексі́йович Чичиба́бін, за паспортом Полушин (1923 —1994) — радянський поет українського походження, лауреат Державної премії СРСР (1990). Уродженець Кременчука. У листопаді 1942 р. Бориса Полушина призвали в армію, де він служив солдатом 35-го запасного стрілецького полку в Грузинській РСР. На початку 1943 р. Борис Олексійович вступив у школу авіафахівців в місті Гомборі. З липня 1943 року до самої Перемоги служив механіком з авіаприладів у різних частинах Закавказького військового округу. Кілька місяців після Перемоги обіймав таку саму посаду в Чугуївському авіаучилищі, потім демобілізувався через хворобу.
Вирішив продовжувати навчання в Харківському університеті, за найближчою йому спеціальністю філолога. Після першого курсу готувався складати іспити відразу за два роки, але йому не судилося здобути вищу освіту. У червні 1946 р. Чичибабіна було заарештовано і засуджено за антирадянську агітацію. Причиною арешту були вірші. Після ув'язнення повернувся до Харкова, працював на різних роботах. У 1958 р. з'являється перша публікація в московському журналі «Знамя» (під прізвищем Полушин). На початку 60-х років поет довгий час живе в Москві на квартирі Юлія Даніеля та Лариси Богораз, виступає в літературному об'єднанні «Магістраль». У 1962 році його вірші публікуються в часописі «Новий мір», харківських і київських виданнях. Серед знайомих Чичибабіна цього періоду — С. Маршак, І. Еренбург, В. Шкловський. У 1966 році його прийняли у члени Спілки письменників, звідки виключають у 1973 р. На долю Чичибабіна випали довгі роки замовчування, які тривали до початку перебудови. У 1987 році поета поновлюють у Спілці письменників. На початку 1989-го по ЦТ показують документальний фільм «Про Бориса Чичибабіна». У тому самому році фірма «Мелодія» випустила платівку «Дзвін» із записами виступів поета. У 1990 р. за видану за свій рахунок книжку «Дзвін» Чичибабіна було удостоєно Державної премії СРСР. Поет бере участь у роботі товариства « Меморіал», дає інтерв'ю, здійснює поїздки в Італію, в Ізраїль. Але прийняти результати перебудови Чичибабіну, як і більшості народу, виявилося психологічно непросто. Ідеали рівності і братерства, які зрадила радянська влада, але яким залишався вірним він, поет і громадянин Борис Чичибабін, у нього на очах зневажалися новими можновладцями. Крім того, він не зміг змиритися з розпадом Радянського Союзу, відгукнувшись на нього сповненим болю «Плачем за втраченою батьківщиною». Як у житті, так і в творчості Чичибабіна вирізняли відданість і вірність.
Каразін Василь Назарович - український вчений, винахідник, громадський діяч. Засновник Харківського університету, ініціатор створення одного з перших у Європі Міністерства народної освіти. Зробив численні відкриття в галузі органічної та неорганічної хімії, першим запропонував створення мережі метеорологічних станцій по всій державі. Йому встановлені пам’ятники, названий астероїд. З грудня 2022 року тупик 4-й Чкалова перейменовано на тупик Василя Каразіна.
Володи́мир Кири́лович Винниче́нко (16/ 28 липня 1880 — 6 березня 1951) — український політичний і громадський діяч, прозаїк, драматург і художник. Автор усіх декларацій, універсалів та законодавчих проектів УНР. Перший голова Директорії УНР, голова Генерального секретаріату та генеральний секретар внутрішніх справ. Другий очільник Українського Національного Союзу. Окрім політичної діяльності, Винниченко також займався літературою. “Лікарем людських душ” називали Винниченка-письменника, бо ввів в українську літературу нову проблему – внутрішній конфлікт людини, пошук сенсу життя. Революціонер-драматург, який підкорив режисерів і театралів України та Європи психологічним експериментом і новим героєм – інтелігентом замість селянина. Започаткував модерністську течію – неореалізм, філософську концепцію – конкордизм (чесність із собою), наукову фантастику й антиутопію.
Данило Апостол (4(14) грудня 1654 - 17(29) січня 1734) - український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова Гетьманщини на Лівобережній Україні (1727-1734). Представник козацького роду Апостолів волоського походження. Син Павла Апостола. Народився на Полтавщині. Двічі обіймав посаду миргородського полковника (1682-1686, 1693-1727). Помер 1734 року у Великих Сорочинцях. Похований у збудованій ним Спасо-Преображенській церкві. Відстоював національні інтереси народу. З листопада 2022 року тупик Степана Разіна перейменовано на тупик Данила Апостола.
