Ірпiнь — місто України в передмісті Києва. Розташоване на річці Ірпінь. Центр Ірпінської міської громади Бучанського району Київської області. 24 березня 2022 року Указом Президента України з метою відзначення подвигу, масового героїзму та стійкості громадян, виявлених у захисті своїх міст під час відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України, місту присвоєно почесну відзнаку «Місто-герой України». З листопада 2022 року вулиця Новгородська має назву - вулиця Ірпінська.
З листопада 2022 року вулиця Матросова перейменована на вулицю - Капітана Трусова. На цій вулиці знаходиться КПП військового ліцею. 22 березня, на російсько-українській війні загинув 29-річний капітан Володимир Трусов (25.02.1993) - випускник Кременчуцького військового ліцею 2011 року, випускник Національної Академії Сухопутних військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного, воював у складі 5 БТГр 81 ОАеМБр. Це сталося під Запоріжжям під час зачистки населеного пункту. Бронежилет стримав три кулі, але уламок міни під час мінометного обстрілу пройшов під бронежилетом і виявився смертельним.
О́льга (Хельга), у хрещенні Єлена (прибл. між 880 та 920 — 11/24 липня 969) — княгиня київська, дружина руського князя Ігоря Рюриковича. Після смерті чоловіка (осінь 944) стала регентом при малолітньому синові Святославі та фактичною правителькою Русі. Першою її справою стала жорстока помста деревлянам за загибель чоловіка. Після приборкання деревлян княгиня Ольга не провадила жодних воєн, а стала наводити порядок у державі. У зовнішній політиці підтримувала дружні стосунки із Візантією, адже завдяки шляху «з варяг у греки», який проходив через Київ по Дніпру, зростали багатство і могутність князів Русі. 946 або 957 року відвідала Константинополь, де уклала торгівельну угоду з імператором Костянтином VII Багрянородним і прийняла християнство. Похована за християнським звичаєм. Канонізована Православною церквою як свята рівноапостольна Ольга. З 1997 року існує Державна нагорода України — «Орден княгині Ольги» I, II, III ступенів — для відзначення жінок за визначні заслуги в державній, виробничій, громадській, науковій, освітянській, культурній, благодійницькій та інших сферах суспільної діяльності, вихованні дітей у сім'ї.
Кобза́р — український народний співець та музикант. Кобзарі були творцями, хранителями і передавачами епічної традиції у формі історичних пісень, дум, релігійних піснеспівів, моралізаторських пісень, а також казок та переказів, супроводжуваних грою на кобзі, лірі або бандурі, звідки інша їхня назва — лірники або бандуристи. Кобзарство — символ української національної культури, непереможності й нескореності, волелюбної вдачі українського народу, чистоти його духовних помислів. Кобзарство — унікальне явище не лише української, а й світової культури. Його носії — кобзарі, впродовж століть зберігали духовний генофонд народу, будили в ньому національну свідомість, передавали тисячолітню мудрість, розкривали правду життя, закликали до активності, згуртованості.
Недаремно Тарас Шевченко, який зізнавався, що як поет зростав на думах та піснях кобзарських, з поваги до цих народних співців назвав збірник своїх творів «Кобзар».
Костя́нтин Іва́нович Остро́зький (1460, Острог, Волинь — 11 вересня 1530, Турів) — військовий і державний діяч Великого князівства Литовського. Староста брацлавський, вінницький та звенигородський, луцький і упитський, маршалок Волинської землі, каштелян віленський, воєвода трокський, великий гетьман литовський. Вважався одним із найвидатніших полководців XVI століття. Сучасники порівнювали його зі стратегами античності — провів 35 битв, програв 2, брав участь в успішних кампаніях проти татар та Московської держави. Православний. Домігся значного обмеження впливу світських урядників на церковне життя та справи; зокрема, припинила діяти заборона на будівництво нових православних церков та інших споруд. Заклав православний монастир в селі Дермань та Богоявленський собор в Острозі. Окрім того, на честь своїх перемог він будував храми в інших місцях Литовської та Польської держав. Його грошові фундації були чи не найбільшими серед пожертв у всьому князівстві. Помер 11 вересня 1530 року в Турові, похований у Києво-Печерській лаврі. З 2016 року вулиця Блюхера має назву "Костянтина Острозького".
