Петро Іванович Прокопович (29 червня (10 липня) 1775, с. Митченки, Бахмацький район, Чернігівська область – 22 березня (3 квітня) 1850, с. Пальчики, Бахмацький район, Чернігівська область) – український бджоляр, основоположник раціонального рамкового бджільництва. Прокопович створив першу в Російській імперії та єдину тоді в Європі школу пасічників. Спершу вона містилася в рідному селі пасічника Митченках Конотопського повіту Чернігівщини, а з 1830 року - на хуторі Пальчики, купленому спеціально для цієї мети. За 53 роки існування школи з неї вийшло понад 700 кваліфікованих пасічників. В 1843 році цю школу відвідав Т. Г. Шевченко. За своє життя надрукував понад 60 статей в газетах і журналах. Нагороджений орденом Святого Володимира 4 ст., золотими і срібними медалями. З листопада 2022 року вулиця Тімірязева перейменовано у вулицю Петра Прокоповича.
Пилип Орлик - український політичний, державний і військовий діяч, Генеральний писар (1702-1709), гетьман Війська Запорозького у вигнанні (1710-1742), поет, публіцист. Основними пріоритетами зовнішньої політики Пилип Орлик уважав: необхідність шведської протекції з гарантією незалежності й територіальної цілісності України, встановлення міцного миру та військового союзу з Кримським ханством. У 1710 році Пилип Орлик уклав зі старшиною та запорожцями «Договори і Постановлення Прав і вольностей Війська Запорозького» — документ, який пізніше дістав назву Конституція Пилипа Орлика — так звана «Бендерська конституція». Нею він зобов'язався обмежити гетьманські прерогативи, зменшити соціальну експлуатацію, зберегти особливий статус запорожців і боротися за політичне й церковне відокремлення України від Московії. Створення цих документів вважається значною заслугою Пилипа Орлика в історії України. Росія намагалася переконати увесь світ в тому, що України, як держави ніколи не існувало. Проте ще у 1710 році українець, гетьман Пилип Орлик створив першу в Європі модель вільної, незалежної держави. Це Конституція Пилипа Орлика, в якій було прописано поняття «вільного народу», основи демократії та правосуддя, антикорупційні та соціальні засади.
З 2022 року вулиця Гагаріна називайться "Вулиця Покровська". Відновлення однієї з історичних назв вулиці – Покровська. Наприкінці XVIII – початку XIX століття тут діяла церква Покрови Пресвятої Богородиці (Покровська церква), яка мала близько тисячі парафіян. За радянських часів церква була зруйнована, і лише деякі її підвальні приміщення збереглися. Це одна з небагатьох історичних та культурних пам’яток Кременчука, що залишились після того, як місто було майже повністю знищене під час Другої світової війни
Гегечкорі Олег Іродійович народився 9 січня 1972 року у смт. Гвардійське Сімферопольського району Кримської області УРСР. Гегечкорі».Навчався у вертолітному училищі в місті Кременчуці. Гегечкорі Олег - командир вертолітної ескадрильї 11-ї окремої бригади армійської авіації Сухопутних військ ЗСУ. Служив в окремій бригаді армійської авіації на Херсонщині. За штурвалом провів більше 20 років, готував до самостійних польотів курсантів. Побував у багатьох гарячих точках, зокрема, брав участь в АТО на Донбасі. Був нагороджений орденами «За мужність» ІІ і IIІ ступеня. Загинув 08.03.2022, захищаючи столицю – його вертоліт збили російські загарбники на Київщині. Похований на Свіштовському кладовищі у м. Кременчуці. У 2022 році присвоєне звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» полковнику Гегечкорі Олегу Іродійовичу (посмертно). Нагороджений орденами «За мужність» ІІ і IIІ ступеня. З 2022 року вулиця 1905 року називається «Вулиця полковника Гегечкорі"
Раїса Опанасівна Кириченко (1943 — 2005) — українська співачка. Народної артистки УРСР. Член Комітету Національних премій України ім. Т. Шевченка, Герой України (2003). Працювала на Кременчуцькому автомобільному заводі, була учасницею заводської художньої самодіяльності. Починаючи з 1962 року Раїса співала в ансамблі «Веселка» Полтавської філармонії. На запрошення керівника ансамблю «Льонок», Анатолія Пашкевича, разом з чоловіком Миколо. Кириченком переїхала до Житомира. З часом перейшли у Черкаський народний хор. У 1987 році Раїса Кириченко повертається до Полтави. У світ виходять два компакт-диски Раїси Кириченко — «Долі моєї село» та «Цвіте черемшина». З вересня 1994 року Раїса Кириченко працювала викладачем відділу співу Полтавського музичного училища ім. М. В. Лисенка. У 1999 році за самовіддану працю, високу професійну майстерність та активну громадянську позицію її нагородили «Орденом княгині Ольги». У 2003 році написала книгу спогадів «Я козачка твоя, Україно». Вона мала велику перспективу кар'єри в США, могла чимало заробляти і якісно лікуватися, але від цього завжди відмовлялася. Вона була справжньою патріоткою своєї землі. Раїса Кириченко була і залишилася Берегинею української пісні.
