Згідно з містобудівною документацією, при відбудові, а потім при подальшій розбудові, все місто було поділене на квартали, починаючи з номера 1, і ця традиція зберігається і донині. Абсолютна більшість номерів кварталів зараз не використовується, бо з’явилися назви вулиць та провулків. У тих же місцях забудови, де багатоквартирні будинки через особливості їх розташування складно «прив’язати» до вулиць, які ці квартали обмежують, залишилися номери кварталів, тепер уже тризначні.
Згідно з містобудівною документацією, при відбудові, а потім при подальшій розбудові, все місто було поділене на квартали, починаючи з номера 1, і ця традиція зберігається і донині. Абсолютна більшість номерів кварталів зараз не використовується, бо з’явилися назви вулиць та провулків. У тих же місцях забудови, де багатоквартирні будинки через особливості їх розташування складно «прив’язати» до вулиць, які ці квартали обмежують, залишилися номери кварталів, тепер уже тризначні.
Згідно з містобудівною документацією, при відбудові, а потім при подальшій розбудові, все місто було поділене на квартали, починаючи з номера 1, і ця традиція зберігається і донині. Абсолютна більшість номерів кварталів зараз не використовується, бо з’явилися назви вулиць та провулків. У тих же місцях забудови, де багатоквартирні будинки через особливості їх розташування складно «прив’язати» до вулиць, які ці квартали обмежують, залишилися номери кварталів, тепер уже тризначні.
Назва присвячується усім захисникам України.
Кущинський Антін Андрійович, народився - 14 лютого 1897 року в Лохвиці Полтавської губернії. Військовий, громадський і кооперативний діяч, науковець, публіцист, інженер-економіст, просвітянин, педагог; старшина Українського полку ім. гетьмана Пилипа Орлика (1917), старшина 47-го Кременчуцького полку (1918), 35-го Кременчуцького полку (1918 – 1919), член упр. Кременчуцького т-ва “Просвіта” і Кременчуцького українського гуртка шкільної молоді (1919), голова Українського гуртка в м. Ямболі (1922, Болгарія), асистент кафедри теорії кооперації УГА в Подєбрадах, секретар УВУ та асистент правн. ф-ту УВУ (1930-ті), комендант Гуцульського коша Карпатської Січі (1939), адміністратор гетьманських видань і співред. тижневика “Українська дійсність” (1940 – 1945), член Вищого проводу Гетьманського руху, голова військової референтури штабу гетьмана (до 1945), відповідальний, згодом головний редактор ж. “Українське козацтво” (7.01.1968 – 1982), кошовий Вільного козацтва (на еміграції), член упр. Українського національного музею в США; звання – сотник Вільного козацтва (12.1917), сотник Армії Української Держави (1918), підполковник Армії УНР (на еміграції) та Братства Карпатських січовиків. Закінчив Кременчуцьку реал. школу (1915) та Київську військову школу ім. князя Костянтина. Акт. учасник українізації частин рос. армії. Від грудня 1917 р. – організатор Вільного козацтва в м. Кременчуці. Учасник антибільшовицького повстанського руху на Полтавщині. Проти червоних воював і у складі Армії УНР. Закінчив екон.-кооп. ф-т УГА в Подєбрадах (18.11.1922 – 24.12.1927). В УВУ (Прага) студіював філософію і право. Ув’язнений угорцями в концтаборі Варіо-Лопуш біля Ніредґази. У повоєнний час жив у Зах. Німеччині, Франції, Півд. Америці. 1958 року переїхав до Чикаго, де продовжував громадську й просвітницьку працю. Автор книжок “Гетьман Павло і гетьманич Данило Скоропадські” (Чикаго, 1968), “Вояцькі заслуги і лицарські чесноти Гетьмана всієї України Павла Скоропадського” (Чикаго, 1973), “Патріот і державний муж України” (Чикаго, 1974) та ін
Помер Антін Кущинський 22 травня 1992 року в Чикаго, похований там на цвинтарі Ельмунд.
З 2022 року провулок Валерія Брюсова називається "Провулок Антіна Кущинського".
