Гайдама́ки (від тур. haydamak — звести нанівець) — самоназва народних повстанців на Правобережній Україні, що залишалася до кінця XVIII століття під владою Речі Посполитої. Гайдамацький рух — це національно-визвольний і суспільно-політичний рух, який поширився на Київщині, Брацлавщині і Волині. Селяни, у свідомості яких ще жили традиції козацької волі, не бажали нової панщини, а до панів залічували не тільки магнатів та орендарів і факторів-євреїв, а й греко-католицьке духовенство. Гайдамацький рух об'єднав незаможних селян-втікачів, найманих робітників з ґуралень, млинів, фільварків, міщан, дрібну шляхту й нижче духовенство. Ченці всіх київських монастирів підтримували гайдамаків, оскільки вбачали в них борців за православну віру. Гайдамакам допомагали київські міщани, церковні причетники, дрібні чиновники різних управлінь і навіть солдати російського гарнізону. Найвизначнішими гайдамацькими лідерами були Максим Залізняк та Іван Гонта. Гайдамакам присвячена знаменита однойменна поема Т. Г. Шевченка.
Гійо́м (Вільгельм) Левассе́р де Бопла́н (бл. 1600 — 1673 або 1685) — військовий інженер-фортифікатор, картограф, архітектор, письменник французького походження[6]. З початку 1630-х до 1648 перебував на службі у Сигізмунда ІІІ Вази, короля Речі Посполитої, у 1637–1638 роках взяв участь у поході Конєцпольського на Павлюка й Остряницю. Творець першої карти України 1639 року на основі власних вимірів. Боплан мав справжній літературний хист, глибокі знання, про що свідчать також його неопубліковані доповіді та спогади, праці з математики та навігації. На території сучасної України будував численні замки (за однією із версій, саме за його проектом збудовано фортецю Кременчук). Упродовж XVII і в першій половині XVIII ст. карти Боплана широко використовувалися в європейській картографії для відображення українських земель. Хоча назва «Україна» зустрічається на європейських картах і раніше, саме роботи Боплана сприяли її утвердженню в картографічній практиці.
Дмитро Вишневецький (1561 р. ), черкаський староста князь Михайло Вишневецький разом зі своїм відомішим двоюрідним братом князем Дмитром Вишневецьким (Байдою) при Пивських Горах (себто на правому березі Дніпра проти гори Пивихи) розбив значний загін білгородських татар на чолі з Рудашем. Збудований ним замок на острові Мала Хортиця вважається прототипом Запорозької Січі. Названий османами «найвеличнішим ворогом Блискучої Порти», Д. Вишневецький заслужив на добру пам'ять нащадків. Деякі історики ототожнюють Вишневецького з героєм популярної історичної пісні — козаком Байдою. Відомий як перший організатор козацьких військ. Його попередники, залучаючи козацькі загони до своїх військових операцій, використовували їх як силу допоміжну, а Вишневецький спирався на козацтво як на головну силу. Козацький літописець XVIII століття Григорій Граб'янка називав його навіть козацьким гетьманом, На його честь названа 12 БрОП, в/ч 3057 (12-та бригада оперативного призначення імені Дмитра Вишневецького) — військове формування Національної Гвардії України. Входить до складу Східного оперативно-територіального об'єднання. З 2022 р. провулок Сергія Єсеніна називається "провулок Дмитра Вишневецького" (Рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області VIII скликання 18 листопада 2022 року).
Дмитро́ Зино́війович Тьо́мкін, при народженні Давид Зельманович (1894 — 1979) — американський композитор, родом з Кременчука. Працював переважно в жанрі кіномузики, чотирикратний лауреат премії «Оскар» (за музику до фільму «Саме опівдні» та за пісню з того ж таки фільму, за музику до фільмів «Високий та могутній» і «Старий та море»). Уродженець Кременчука. У Кременчуці декілька років поспіль проходив Міжнародний джазовий фестиваль «ENERGY» імені Дмитра Тьомкіна.
Євген Гребінка – український письменник, байкар, педагог, видавець, громадський діяч. Народився на Полтавщині. З ініціативи Українського інституту національної пам’яті та згідно з Постановою Верховної Ради «Про пам’ятні дати та ювілеї» 210-річчя від дня народження Євгена Гребінки відзначається на державному рівні. Письменник неодноразово бував у Кременчуці. Представник так званого романтичного напряму української літератури дошевченківського періоду, яка живилася подіями народного життя й надихалася ідеями національного відродження. Євген Гребінка, як і багато хто в українській літературі, вдавався до жанру байки, яка мала в Україні давні традиції й досягла найвищого рівня у XVIII столітті в «Баснях Харьковских» Григорія Сковороди. Езопівською, сповненою алегорій мовою Гребінка, будучи свідком соціальної й національної несправедливості тогочасної царської Росії, наважувався говорити сувору і сміливу правду. Окремою гранню творчості Гребінки є його лірична поезія. Найкращі з-поміж українських поетичних мініатюр — «Українська мелодія» («Ні, мамо, не можна нелюба любить») стала народною піснею. А романс на слова Гребінки «Очи черные, очи страстные» приніс Гребінці ще й світову славу. В історії української культури Гребінка залишився навічно ще й як учасник у вирішенні Шевченкової долі, коли брав участь у викупі його з кріпацтва та допоміг видати «Кобзар» 1840 року. На честь Євгена Гребінки на початку ХХ століття названі місто й станція у Полтавській області.
З 2022 року провулок Петра Алексєєва називається «провулок Євгена Гребінки» (Рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області VIII скликання 14 жовтня 2022 року).
