Великий князь Київський (945-972 рр.). Представник династії Рюриковичів. Єдиний син київського князя Ігоря і княгині Ольги. Після загибелі батька перебував під регентством матері (945-964 рр.). Ставши самостійним правителем, проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію Руської держави. Підкорив волзьких булгар, аланів, радимичів, в'ятичів (964 р.). Розгромив Хозарський каганат (965—968 рр.). 968 року допоміг візантійському імператорові Никифору Фоці придушити повстання болгар, але його спроба залишитися в Болгарії змусила Візантію нацькувати на Київ печенігів. Відігнавши їх, посадив своїх синів намісниками на Русі — Ярополка в Києві; Олега в Овручі, Володимира у Новгороді. 969 року вирушив у другий похід на Болгарію. 971 року був обложений у болгарському місті Доростолі, змушений повернутися на Русь. На зворотному шляху загинув у засідці на Дніпрі, яку влаштував печенізький хан Куря. З листопада 2022 року провулок Рилєєва перейменовано на провулок Святослава Хороброго.
Степа́н Андрі́йович Банде́ра (1909 — 1959) — український політичний діяч, революціонер, один із радикальних ідеологів, практиків і теоретиків українського націоналістичного руху XX століття, після розколу Організації українських націоналістів — голова Проводу ОУН-Б. Як активний діяч УВО та ОУН має законодавчо визначений статус борця за незалежність України у XX сторіччі. В 2010 посмертно нагороджений званням Герой України. Вважається національним героєм України. У 2008 році був визнаний третім зі ста великих українців після Ярослава Мудрого та Миколи Амосова за підсумками голосів в опитуванні громадської думи "Великі Українці". Степан Бандера - є автором Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 року. 5 липня 1941 року Бандеру помістили під домашній арешт, а з 15 вересня 1941 року — у центральну Берлінську в'язницю. З початку 1942 року по серпень 1944 року перебував у концтаборі Заксенгаузен у бункері «Целленбау» у відносно комфортних умовах. У вересні 1944 року його звільнили й запропонували участь у керівництві антирадянського збройного руху в тилу Червоної армії, однак Бандера відхилив пропозицію та на співпрацю не погодився. У квітні 1944 року на нараді обговорював завдання підривної діяльності проти СРСР з керівником таємних операцій вермахту Отто Скорцені. Разом з Андрієм Мельником, Адрієм Лівицьким та Павлом Скоропадським став співзасновником Українського національного комітету. 1959 року загинув від рук агента КДБ в Мюнхені.
Яків Самійлович Петрусь (27 листопада 1887 — ?) — підполковник Армії УНР. Народився у Кременчуці. В російській армії — штабс-ротмістр. Від лютого 1918 р. служив в Окремому Запорізькому загоні військ Центральної Ради. Після розгортання загону в дивізію служив у 2-му Запорізькому полку Окремої Запорізької дивізії Армії УНР, згодом — Армії Української Держави. З грудня 1918 р. — у 2-му (згодом — 20-му) Запорізькому ім. І. Мазепи полку Дієвої армії УНР. Навесні — восени 1919 р. командир 7-ї кінної сотні 7-ї Запорізької дивізії Дієвої армії УНР. Учасник Першого Зимового походу. У 1920–1921 рр. — командир окремої кінної сотні 1-ї Запорізької стрілецької дивізії Армії УНР. У 1920-х рр. жив на еміграції у Польщі.
Мазуленко Федір Михайлович народився у м. Кременчук 14 лютого 1882 р. У 1901 р. закінчив Кременчуцьке залізничне училище. У 1925-1927 роках в Крюкові-на-Дніпрі архітектор Федір Мазуленко звів свою найвідомішу будівлю – Клуб ім. Котлова, один з перших робітничих клубів в Україні. Це єдина в Кременчуці будівля в стилі українського архітектурного модерну. Під час окупації нацисти влаштували в клубі госпіталь для своїх вояків, а після його передислокації – стайню. Будинок зазнав суттєвих руйнувань. Після визволення Крюкова ремонт приміщень клубу здійснювався силами робітників вагонного заводу. І вже в листопаді 1944 р. відновили роботу перші гуртки. В 1957 р. провели капітальний ремонт клубу, під час якого було знято український національний орнамент із стін і стелі. Його замінили альфрейні розписи «Пори року».У 1974 р. за проєктом архітектора А. Д. Вишинського здійснюється реконструкція будівлі, в ході якої інтер’єри зазнали суттєвих змін. З 2022 року провулок Андрія Головка носить назву «Провулок Федора Мазуленка».
Державно-правовий акт, універсал Української Центральної Ради (УЦР), що проголошував незалежність Української Народної Республіки (УНР) від Росії. Прийнятий 9 (22) січня 1918 року в Києві. Універсал проголосив УНР «самостійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною державою українського народу», а виконавчий орган, Генеральний Секретаріат — Радою Народних Міністрів. Умови IV Універсалу: УНР проголошується незалежною, вільною суверенною державою українського народу; з усіма сусідніми країнами УНР прагне жити у мирі та злагоді; влада в Україні належить народу України, від імені якого, допоки не зберуться українські Установчі збори, буде правити ЦР; піддано жорстокій критиці політику більшовиків, яка веде до громадянської війни; УЦР зобов'язується вести боротьбу проти прибічників більшовиків в Україні; УЦР зобов'язувалась негайно почати мирні переговори з Німеччиною; УЦР планує провести земельну реформу в інтересах селян; Держава має встановити контроль над торгівлею та банками. З грудня 2022 року провулок Шишкіна має назву - провулок Четвертого Універсалу.
