Ізюмов Андрій Якович (1855 - ?) - кременчуцький купець першої гільдії, відомий благодійник, гласний Міської думи з 1883 по 1917 рр., останній міський голова дореволюційного Кременчука. Обирався на цей пост декілька разів протягом 1894-1917 рр. За час його служби споруджені депо для машин і вагонів електричного трамваю, побудовані Народна аудиторія і Олексіївське комерційне училище, де Ізюмов за власні кошти започаткував стипендії для кращих учнів. Вивів знамениту породу голубів, яких назвали «ізюмовські» (нині "крюківські панські"). 23 серпня 2019 року у Кременчуці був відкритий сквер імені Андрія Ізюмова. Розташований він на вулиці Академіка Маслова. Примітною особливістю скверу є фонтан з парою голубів.
Василь Олександрович Сухомлинський (1918 - 1970) - педагог, публіцист, письменник, учасник Другої світової війни, Герой Соціалістичної Праці (1968), член-кореспондент Академії педагогічних наук СРСР. Багаторічний (1947—1970) директор Павлиської середньої школи. Кандидат педагогічних наук, автор багатьох книг, брошур і статей, художніх творів для дітей. Розробляв питання теорії і методики виховання у шкільному колективі та родині, всебічного розвитку особистості учнів, педагогічної майстерності. Особливу увагу приділяв патріотичному вихованню дітей і молоді, проблемам розумового, морального, естетичного та трудового виховання школярів. Книга В.О. Сухомлинського "Серце віддаю дітям" (1969) удостоєна Державної премії УРСР 1974 р. Педагогічна спадщина
В. О. Сухомлинського глибоко вивчається в Україні та багатьох країнах світу. Створена і активно працює Українська асоціація імені Василя Сухомлинського, Міжнародне товариство послідовників Сухомлинського (Німеччина, Марбур), Всекитайське товариство прихильників В. Сухомлинського. В Павлиській середній школі, що носить його ім’я, з 1975 р. функціонує педагогічно-меморіальний музей В. Сухомлинського.
Віра Сергіївна Роїк - українська вишивальниця. Народилася 25 квітня 1911 року у Лубнах на Полтавщині. Герой України, Заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки художників України, Заслужений художник Криму, лауреат Державної премії Автономної Республіки Крим і премії імені Володимира Короленка. Нагороджена орденом Княгині Ольги, Міжнародним орденом Миколи Чудотворця І ступеня «За примноження добра на землі». З грудня 2022 року проїзд Шишкіна перейменовано в проїзд Віри Роїк.
Володимир Костянтинович Константинович народився 17 січня 1888 р. в м. Ярцево Смоленської губернії.
Володимир Константинович у 1909 році став студентом медичного факультету Московського університету і разом з дружиною Наталією, слухачкою медичного факультету Вищих жіночих Бестужевських курсів, готувався бути лікарем. Щоліта виїжджав на подолання епідемій холери та чуми в Поволжя чи Україну. З початком Першої світової війни госпіталь, де він служив, перевели до Кременчука. В 1926 році після демобілізації був призначений завідуючим ЛОР-відділенням першої міської лікарні, а потім очолював лікарню. Виконуючи свій лікарський обов'язок, В.К.Константинович із сім'єю залишився в окупованому місті. Добився відкриття пункту Червоного Хреста, головним завданням якого було надання допомоги в'язням концтабору, в якому перебували в жахливих умовах сотні поранених і скалічених військовополонених. Константинович налагодив зв'язок з антифашистською підпільною організацією, яка діяла в концтаборі 346-А, і Перша міська лікарня, де діяла підпільна група "Патріот Батьківщини", перетворилася на свого роду "перевалочний пункт" для військовополонених. Важко поранених, обморожених солдатів, а також членів підпільної організації концтабору, у яких табірний лікар Т. К. Жванія "виявляв" тиф або туберкульоз, через Червоний Хрест відправляли до лікарні. Майже щодня головлікар Константинович доповідав німецькій владі про смерть військовополонених. А тим часом їм, підлікованим та зміцнілим, за допомогою міських підпільників діставали відповідні документи, цивільний одяг, і дехто залишався працювати в лікарні, а більшість намагалися перебратися через лінію фронту або приєднатися до партизанських загонів. Інвалідів поселяли в гуртожитку пункту Червоного Хреста, яким опікувалася Наталія Петрівна Константинович. Таким чином підпільники групи "Патріот Батьківщини" за допомогою В.К.Константиновича зуміли врятувати понад тисячу військовополонених. В.К. Константинович врятував частину будівель і майже весь інструментарій та обладнання лікарні. Після війни Володимир Костянтинович продовжив працювати у Першій міській лікарні, а також викладав у медичному училищі. З 2022 року 1-й проїзд Макаренка називається "Проїзд Володимира Константиновича".
Гамалія Григорій Михайлович (Грицько Гамаль, Малеєнко, 1630 - 1702) - український військовий і державний діяч другої половини XVII століття, дипломат, меценат. Сотник пирятинський, полковник лубенський. Брав участь у національно-визвольній війні українського народу 1648-1657 років під керівництвом Богдана Хмельницького.
З 2022 року проїзд Ярославського має назву «проїзд Григорія Гамалії» (Рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області VIII скликання 16 грудня 2022 року).
