Василь Григорович Григорович-Барський (1(12) січня 1701, Літковичі - 7(18) жовтня 1747, Київ) – український православний письменник та мандрівник. За 24 роки подорожі подолав такий маршрут: Київ-Острог-Почаїв-Львів-Самбір-Кошиці-Пешт-Відень-Венеція-Салоніки-острів Кіпр-острів Патмос-Константинополь-Бухарест-Ясси-Київ. Був в Італії, Палестині, Єгипті, Сирії і двічі на грецькій горі Афон. Замітки доповнював власними малюнками та схемами. За ними згодом викладали образотворче мистецтво в Києво-Могилянській академії.
В усіх на слуху підрозділи Азову, що героїчно захищали Маріуполь, але не потрібно забувати, що там також були підрозділи поліції, які виявили виняткову сміливість та відвагу. Керівник Патрульної поліції міста Маріуполь Михайло Олесандрович Вершинін та інші поліцейські до останнього знаходилися на Азовсталі та останніми вийшли з полком Азов. Оскільки, на цій вулиці знаходиться Патрульна Поліція, то їм буде надзвичайно морально приємно, що героїв поліцейських пам'ятають та цінують. І є приклад на кого рівнятися.
Народився 27 травня 1893 року у місті Кременчук на Полтавщині. В 1915 році закінчив військове училище.
З 1918 року Іван Олександрович служив старшиною Кінно-Гайдамацького полку імені Костя Гордієнка Армії Української Народної Республіки. З 1921 року був помічником командира 5-го кінного полку імені Костя Гордієнка Окремої кінної дивізії Армії УНР. Полк ім. Костя Гордієнка — перша регулярна кінна частина Армії УНР. Сформована Всеволодом Петрівим наприкінці 1917-го року. В січні-лютому 1918 року під час радянсько-української війни брав участь у боях з військами більшовиків на Північно-Західному фронті та у вуличних боях з російськими червоногвардійцями у Києві. З 1918 року входив до складу Запорізького корпусу під назвою Запорізький ім. кошового Костя Гордієнка полк кінних гайдамаків. Відзначився в боях за Полтаву (27.03.1918 року) та Бахчисарай (24.04.1918 р.). У складі Запорізького корпусу (групи) воював до 1920 року, коли його було переведено до Окремої кінної дивізії УНР. Підполковник Армії УНР. У 1922 році Іван Калинович виїхав до Чехословаччини, де закінчив Українську господарську академію у Подєбрадах в 1927 році. Потім працював інженером на Закарпатті. 1929 року працював у Галичині в містах Збараж та Золочів, був агрономом товариства "Сільський господар" у Золочівському повіті. У 1930 році на вимогу польської влади Іван Калинович виїхав із Галичини і повернувся на Закарпаття. У 1939 році брав участь в обороні Карпатської України - організатор і командир відділу Карпатської Січі. Незабаром виїхав до Берліна, де став одним із керівників Союзу Гетьманців-Державників, редактором газети "Українська дійсність" (1940-1945). У 1948 році емігрував до Сполучених Штатів Америки, де проживав до кінця життя. Там був членом Ради гетьманського руху. Помер Іван Калинович 26 квітня 1973 року З 2022 року 2-й проїзд Макаренка називається "Проїзд Івана Калиновича".
Легендарна героїня українського фольклору XVI та XVII ст. за переказами, народилась у місті Богуславі. Легендарна українська героїня 16-17 століть. Потрапила у турецький полон до гарему. Звільняла козаків-невільників, які перебували у полоні 30 років. З 2022 року проїзд 8 Березня називається "Проїзд Марусі Богуславки.
Миха́йло Семе́нович Ще́пкін (1788 — 1863) — український актор, визначний діяч української та російської сцени. актор полтавського театру, керованого Іваном Котляревським.
