Петро́ ( ? — 64/67) — у християнстві один із дванадцяти апостолів Ісуса Христа. Перший єпископ Риму (Папа Римський) і Антіохії (патріарх Антіохійський). У миру — Симон. Отримав ім'я «Петро» (камінь) від Христа, який пообіцяв збудувати на ньому як на твердому камені свою Церкву й дарував ключі Царства Небесного. Головними джерелами відомостей про життя і проповіді Петра є Євангеліє, «Діяння Апостолів» і «Послання Петра». У Православній Церкві наряду з апостолом Петром є «першоверховним». Вшановується усіма християнськими церквами. У книзі В. Бучневича «Кременчугъ и посадъ Крюковъ» (1891) серед 30 існуючих на той час вулиць згадується вулиця Петропавлівська, а у Переліку вулиць станом на 1901 рік була вулиця Петрівська (нині Ігоря Сердюка) і провулок Петрівський (нині забудований). Понад 80 населених пунктів України носять ім'я апостола Петра.
Васильченко (Панченко) Степан Васильович (1879-1932) – український письменник і педагог. Освіту здобув у Коростенській семінарії (1898). Працював учителем на Київщині та Полтавщині. Автор низки новел і оповідань.
З грудня 2022 року проїзд Чкалова перейменовано на проїзд Степана Васильченка.
Трясило Тарас Федорович (? - 1639) – козацький військовий діяч, кошовий отаман не реєстрованого Війська Запорізького (з 1629). Брав участь у 30-річній війні (1618-1648). Корсунський полковник, організатор походу на Крим (1629), керівник повстання проти Речі Посполитої (1630). Учасник Смоленської війни (1632-1634).
Ле́ся Украї́нка - справжнє ім'я Лари́са Петрі́вна Ко́сач, у шлюбі Ко́сач-Кві́тка; 13/ 25 лютого 1871, Новоград-Волинський, Волинська губернія - 19 липня/1серпня 1913, Сурамі, Тифліська губернія, (нині Грузія)) - українська письменниця, перекладачка та культурна діячка, співзасновниця літературного гуртка «Плеяда» та групи Українська соціал-демократія. У сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.
Писала в жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики, розвинула жанр драматичної поеми в українській літературі. Працювала в галузі фольклористики (наспівала 220 народних мелодій) і активно долучалася до процесів українського жіночого руху та національного відродження. Серед мистецької спадщини — збірки поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поеми «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драми-поеми «Кассандра» (1901—1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911), «Камінний господар» (1912), «Бояриня» (1913).
Крім проспекту Лесі Українки, у Кременчуці є також провулок Лесі Українки, розташований між вулицями Вадима Пугачова та Гетьмана Полуботка; ця назва існує з післявоєнних часів. З лютого 2016 року проспект 50-річчя Жовтня носить назву "Проспект Лесі Українки".
В рамках процесу декомунізації у 2016 році одержав назву «проспект Свободи», оскільки свобода була одвічним прагненням українського народу, за яку він завжди боровся. Одночасно була змінена класифікація об’єкту міського підпорядкування - замість «вулиці» став «проспект». Трактуванню цього терміну наш проспект певною мірою відповідає у більшій своїй частині: це довга, широка, практично пряма (за винятком початку), обсаджена деревами вулиця з кількома смугами руху транспорту, закінчується транспортною розв’язкою; частина його має посередині роздільну зелену зону.
